Дезінсекція

Декілька десятків видів членистоногих – комах та кліщів – віддавна живуть не тільки у безпосередній близькості до людини, але й населяють його житло. Деякі з них паразити і переносники збудників хвороб, інші пошкоджують будматеріали, меблі, харчові продукти. З такими небажаними сусідами доводиться боротися різними методами і засобами, тобто проводити дезінсекцію.

Дезінсекція – це комплекс профілактичних і винищувальних заходів для знищення і врегулювання кількості комах( тарганів, мурашок, клопів, бліх, комарів, мух, вошей, молі, кліщів, ос і т.д), які мають епідеміологічне і санітарно-гігієнічне значення. Для правильного та раціонального планування заходів по знищенню побутових комах необхідно знати:

місця виплоду та концентрації членистоногих на різних стадіях їх розвитку,
ступінь зв’язку з людиною окремих видів комах,
динаміку їх чисельності,
вплив регулюючих факторів (природні, антропогенні),
знати механізм дії окремих груп інсектицидних препаратів і можливість виникнення стійких популяцій,
швидкість відродження чисельності популяцій різних видів комах після застосування до них біоцидних агентів.

Таргани

Таргани – це одна з груп комах, яка широко розселилася у жилих квартирах та виробничих приміщеннях. Їх масова поява у більшості випадків свідчить про утримання будівель у незадовільному санітарному стані, хоча іноді таргани заселяють і відносно чисті приміщення. Нараховується більше 50 видів тарганів, але практичне значення мають тільки 8 з них, які мешкають в різних приміщеннях.

В приміщеннях таргани віддають перевагу теплим та вологим місцям. Вони заселяють кухні, знаходячись за холодильниками, плінтусами, в столах, за раковинами, ванні кімнати, туалети, сміттєкамери та сміттєпроводи, міжповерхові перекриття, підвали жилих та громадських будівель. Таргани їдять абсолютно все: одяг, гроші, книги, взуттєвий крем, меблі, мило, чорнило... У їхніх кишечниках водяться найпростіші організми, які допомагають перетравлювати неїстівні продукти. Дорослий рудий тарган здатен безболісно голодувати 40 днів. Таргани не відчувають радіації.

Синантропні види, які розмножуються у жилих і громадських будівлях часто у великій кількості, є показником не тільки незадовільного санітарного стану приміщень, але й переносниками цілого ряду збудників інфекційних захворювань людини і домашніх тварин, а також є джерелом алергенів.

Таргани переносять збудників інфекційних хвороб не тільки механічно на лапках і покровах тільця, але й можуть інфікувати їжу своїми виділеннями. За науковими дослідженнями, таргани можуть переносити туберкульозну паличку, кишкову паличку, золотистий і білий стафілокок, сарцини, субтіліс, плісняву та інше. Бактерії дифтерії, черевного тифу, холери, прокази і кишкова паличка проходять через кишківник тарганів (чорного та рудого) без видимих змін. Палички черевного тифу можуть бути знайдені у кишківнику комахи через 23 дні. Палички прокази були виділені у рудих тарганів, які мешкали в колоніях хворих проказою. Встановлено також, що після годування чорних тарганів мокротинням хворих туберкульозом разом з екскрементами комах виділялися туберкульозні палички, які були досить життєздатними і при введенні їх морським свинкам викликали загибель останніх. Таргани, заражені через їжу сибіркою, можут виділяти останню з екскрементами протягом 30 днів, при чому при тривалому перебуванні у кишківнику таргана, бактерії сибірки розмножуються і їх вірулентність підвищується. Палички чуми зберігають свою вірулентність в кишківнику таргана 24 години, туберкульозні палички виділяються у великій кількості протягом 9 днів. Встановлено також зараження чорних тарганів цистами дизентерійної амеби. При поїданні таких тарганів кошенята хворіли на амебну дизентерію.

Основне у боротьбі з тарганами - це дотримання елементарних гігєнічних правил і вжиття заходів, які направлені на ліквідацію місць їхнього харчування, джерел води і різноманітних сховищ на всіх видах об’єктів. Тільки проведення профілактичних заходів з наступним використанням хімічних засобів боротьби дає 100% результат!

Мурахи

У багатьох міських квартирах з’явились раніше невідомі квартиранти — крихітні жовто-руді мурашки. Ще Карл Лінней назвав їх фараоновими. Ця назва була присвоєна виду не знічев’я і не випадково. Ледь помітну комаху славетному науковцю передали занепокоєні співробітники одного з музеїв. Дослідники знайшли таємничого поселенця на мумії фараона. Вірогідно, туди комаха потрапила у пошуках їжі.

Перші відомості про нього надійшли від моряків позаминулого сторіччя. Вони поселились на вітрильниках, що плавали у водах Південної півкулі. Вже в ті часи надоїдлива мураха докучала своїми масовими набігами на провізію. З кінця минулого сторіччя почалося тріумфальне нашестя фараонової мурахи по всьому світу. Фараонова мурашка (Monorium pharaonis L.) — споконвічний мешканець тропічних країн. Звідкіля він родом не знає ніхто. Однак науковці припускають, що скоріш за все, вид походить із Зондських островів. Тропічне походження мікромурашки виявляється в тому, що в країнах з помірним кліматом, він виявляє чітко означену причетність до місць, де температура протягом календарного року не знижується нижче +20°С. Саме такі ідеальні для свого існування умови мураха знаходить в житлі людини.

Надзвичайно рухомі і ненажерливі мурахи надійно оселилися в наших оселях і, видно, непогано себе почувають, як в нових будинках з пустотілими порожнинами перекриттів між поверхами, прихованими батареями центрального парового опалення, так і в старих будинках з порожнинами між дерев’яними підлогами, системами дров’яного опалення, величезними підвіконнями, теплими підвалами і горищами. Особливо мурахи полюбляють оселятись в кухнях, їдальнях, пекарнях, лікарнях.

Спеціалісти-ентомологи вважають, що до України фараонова мураха потрапила досить давно з Африки, разом з імпортованими фруктами. Першопочатковим середовищем її існування були теплі підвали і склади, котрі забезпечили оптимальні умови розмноження і стали плацдармом для подальшого наступу. Підземні комунікації дозволяють "фараонам" розповсюджуватись в межах міста з небаченою швидкістю і успішно завойовувати наші квартири. "Іноземні гості" здатні поїдати будь-який субстрат з мінімальним вмістом поживних речовин, аж до каналізаційних витоків. Характерною біологічною особливістю є підвищення активності з настанням темряви. Життя фараонової мурашки подібне до інших комах. В мурашиній сім’ї нараховується до одного мільйона робочих особин, декількох сот самок-цариць і до 50 самців. Кожна робоча мурашка суворо виконує свої функції у складно організованому мурашиному суспільстві. Теплої пори року мурашине населення суттєво зростає. Цариці з невеликою кількістю "придворної знаті" виходять з гнізд щоб переселитись на нові місця. Від великої мурашиної сім’ї відгалужуються нові, між котрими пізніше підтримуються "родинні" стосунки. В умовах квартири фараонова мураха снує в пошуках їжі скрізь, не залишаючи без уваги найвіддаленіші куточки. Крім продуктів, її можна побачити в книжках, квіткових горщиках і навіть у власному ліжку. Комаха дуже набридлива, може вивести з рівноваги навіть дуже терплячу і спокійну людину. Раніше вважали, що фараонові мурахи для людини зовсім нешкідливі. Однак, нині доведено, що вона здатна переносити збудників багатьох інфекційних хвороб, викликати різноманітні шкіряні захворювання та алергію.

Мухи

Муха – це комаха з однією парою перепончатих крил, великою, дуже рухливою головою і ротовим апаратом у вигляді хоботка, який пристосований для смоктання чи підлизування рідини.

Основні види синантропних мух:

кімнатна муха
мала кімнатна муха
будинкова муха
базарна муха
муха-жигалка
сіра м’ясна муха
синя падальна муха
зелена падальна муха
дрозофіла

Розвиток синантропних мух відбувається у скопищі гниючих речовин, куди самки відкладають яйця. Більшість видів мух споживають харчові продукти, можливими харчовими відходами, фекальними масами, можуть підлизувати піт, слизові виділення. Перелітаючи з відходів на харчові продукти, мухи спричиняють їх забруднення і таким чином можуть розносити збудників цілого ряду захворювань. Наявність мух всередині приміщень свідчить про порушення санітарно-технічних норм.

Найефективнішим та найнадійнішим засобом проти мух є дотримання чистоти в приміщеннях при готуванні їжі, і збереження продуктів у недоступних для мух місцях, своєчасне видалення відходів і нечистот для запобігання виплоду в них мух, збір відходів у відра кришками, що щільно закриваються. Велике значення має знищення личинок і лялечок в місцях розвитку мух, і нарешті, знищення самих мух.

Комарі

Комарі – це дрібні (4-7 мм) кровосисні двокрилі комахи. Тіло їх струнке, циліндричне, ноги довгі, тонкі, крила прозорі, у стані спокою складені над черевцем. На голові довгий, тонкий, колючий хоботок, який перевищує довжину голови у 3-4 рази.

Малярійні комарі активно нападають на людей. Чисельність малярійних комарів на території нашої країни досить велика. Епідеміологічне благополуччя на даний час досягається своєчасному виявленню і лікуванню хворих людей, які прибули з-за кордону чи заразилися у вогнищах малярії під час відрядження чи туристичної поїздки.

Немалярійні комарі можуть розповсюджувати збудників важких інфекційних захворювань (японський енцефаліт, карельська лихоманка та інші). Крім того, при кровосисанні комарі вводять в організм людини слину, яка зазвичай спричиняє сверблячку, печіння, почервоніння шкіри та підвищення температури тіла на місці укусу.

Кліщі

Кліщі – одна з найдавніших груп наземних безхребетних. Кліщі – космополіти. Ними заселені майже всі екологічні ніші (вода, грунт, рослини, тварини). Кліщі є переносниками більше 100 інфекційних інвазійних хвороб людини і тварин. Багато видів кліщів є шкідниками продуктів тваринного і рослинного походження – борошняний, сирний та інші.

Характерною ознакою для більшості кліщів є малі розміри, відсутність вираженої сегментації тіла, наявність у циклі розвитку шестиногої личинки, наступними за якою є німфальна та імагінальна фази. Тіло кліщів зазвичай кулевидне чи продовгувато-овальне. Кінці ніг озброєні кігтиками та присосками.

Клопи

Постільні клопи зазвичай оселяються у помешканнях людини: ховаються під шпалерами, плінтусами, у шпаринах полу, стелі, складках матраців, за рамами картин, за карнизами, у книгах, меблях та інших предметах побуту. У нічний час клопи вилазять зі своїх схованок та нападають на людей. Клопів часто переносять з квартири в квартиру при переїзді – з меблями, одягом та іншими предметами. Клопи у більшості харчуються кров’ю людини, але можуть також нападати на домашніх тварин. Постільні клопи мають дуже сплющене тіло червоно-бурого кольору, довжиною 3-5 мм, покрите густими волосинами. Це безкрилі комахи.

Для запобігання появи клопів необхідно:

дотримання елементарних гігієнічних норм;
постійне підтримання санітарного порядку у помешканні;
своєчасне проведення ремонту у приміщенні (шпаклювання щілин і дрібних отворів у стінах, підлозі, плінтусах, поклека шпалер, систематичний ремонт м’яких меблів і т.ін.);
систематичний огляд усіх меблів при переїзді.

Воші

Воші – це дрібні безкрилі комахи зі сплющеним тілом, специфічні паразити ссавців. Паразитами людини є платяна, головна і лобкова воші. Це специфічні переносники збудників ряду важких хвороб людини (висипного та поворотного тифу, волинської лихоманки та ін.) Воші поширюються при тісному контакті однієї людини з іншою. Важливою мірою запобіганню педикульозу є дотримання правил особистої гігієни. Присутність вошей є показником антисанітарного стану сім’ї, колективу, дітей. При виявленні вошей необхідне проведення санітарної обробки приміщення с обов’язковою дезінсекцією постільної білизни, одягу і т.п. При зараженні лобковими вошами необхідно звернутися до лікаря-дерматовенеролога.

Блохи

Блоха Блохи – це дрібні безкрилі комахи з колесисучим ротовим апаратом, сплющеним з боків тілом і ногами, які пристосовані стрибати. Блохи здатні переходити з одного хазяїна на іншого. Блохи є переносниками збудників багатьох інфекційних захворювань (псевдотуберкульоз, лістеріоз, туляремія, черевнотифових інфекцій та ін.). Для запобігання появи у квартирах блох, які паразитують на домашніх тваринах, останніх необхідно систематично оглядати. Крім того, при появі блох необхідно проводити обробки проти гризунів, оскільки вони є основними прогодувальниками бліх.

Міль

Міль часто заводиться в килимах, у місцях, де мало ходять або під меблями, біля плінтусів. Часто міллю вражаються сукно на столі, фетрові та суконні прокладки в піаніно, м’які меблі (зовні, якщо вони оббиті тканиною з вмістом вовни, і зсередини, якщо є волосяні подушки). Міль часто заводиться там, де мало провітрюють приміщення і є багато речей, що мало носять. Особливо часто вражуються міллю суконні речі з жирними плямами. Усі хутряні та вовняні вироби треба старанно чистити і вибивати на чистому повітрі. Особливо ретельно вибивають краї складок.

Яйця і гусінь гинуть під впливом світла і кисню. Саме тому провітрювання є доволі ефективним способом боротьби з міллю.

Міль плодова пошкоджує сливу, аличу, абрикос, вишню, антипку й інші кісточкові. Метелик дуже подібний до яблуневої молі, але має сіру а не білу бахрому на зовнішньому краї передніх крил. Крім того, гусениці плодової молі не мінують листя навесні. а живуть відкрито, спочатку скелетують листя, а потім об'їдають його з країв. Заляльковуються вони по одній, розкидано по всій гілці, де розташоване павутинне гніздо; суцільних жмутів коконів, як яблунева міль, не утворюють. Кокони плодової молі тонкі, прозорі, крізь них просвічуються лялечки, тоді як кокони яблуневої молі щільні, не просвічуються. Лялечки смугасті: голова, груди і кінець черевця забарвлені в чорний колір, решта черевця яскраво-жовтого кольору, а посередині черевця є ряд темних плям трикутної форми. Плодова міль поширена у всіх плодових зонах України і далеко за її межами. Значної шкоди завдає в садах Кримської, Запорізької, Херсонської та Одеської областей.

Оси

У сімейства громадських ос все як у людей: живуть громадою, мають робочих ос (які, до речі, жалять найболючіше) самців і матку. Але якщо, приміром, бджола здатна вжалити людину тільки раз, то робочі оси можуть зробити це багато разів підряд. Річ у тім, що жало бджоли зазубрене і витягнути його зі шкіри людини бджола не може. Разом з жалом у шкірі залишається і частина внутрішніх органів бджоли, - це і є причиною, чому вона гине. А в оси жало гладке. До речі, багаторазові укуси – це дуже небезпечно: 200-500 для дорослого и 100-200 для дитини - призводить до смерті.

Осине гніздо існує одне літо. Самці й робочі оси восени вмирають, а залишаються зимувати запліднені самки. Самка, що перезимувала, починає будівництво нового гнізда. Кількість ос, довжина яких 13-19 міліметрів, у такому гнізді сягає 1000 і більше.

Часто-густо можна побачити осу, яка сидить на старому, потемнілому від часу паркані чи дерев’яній стіні, телеграфному стовпі. Вона скребе деревину, з якої виготовить речовину, схожу на крихкий обгортковий папір чи картон. Ця речовина слугуватиме їй матеріалом для будування осиного гнізда. А гнізда вона може будувати в землі, в дуплах дерев, під дахом будівель. Деякі оси будують свої гнізда з глини та гною.

догори